«Тут ніколи не буває зими, а ключі завжди довші за дірку в замку».
Ірена Карпа, Фройд би плакав.
Я живу на горищі в одному з львівських будинків.
На моїх цегляних стінах висять чорно-білі фотографії друзів з широчезними посмішками… фото кумедних моментів і дурнуватих кривлялок з показування язиків… фото, де ми всі разом… Бандою! Ну просто не можу не посміхатись, коли на них дивлюся.
Замість шафи в мене пересувні вішалки… я інколи ставлю крісло-мішок у кут, перегороджую собі його цими вішалками з одягом, ставлю лампу і там читаю… Взуття просто виставлене під однією стіною довгим ланцюжком...
Стопки журналів також стоять просто під стіною, до речі, я так і не склала жодного повноцінного малюнка з бічних сторін Cosmo (
По драбині можна вийти на дах… там в теплу пору є горщики, але не з вазонами чи квітами, бо я вважаю їх безкорисними абсолютно… в моїх горщиках росте окріп і петрушка, а ще я посадила кісточку лимона…підливаю і чекаю, коли вже вона проросте… і виросте у велике лимонне дерево (постійно згадується той мультик, де дерево підливали супом хіхіхі). А ще… ще хочу посадити кісточку лайма, щоб потім зривати лайми і пити текілу * тут смайлик з задоволеною пикою
Приходжу на своє горище, готую вечерю і… переглядаю купу картинок і фотографій, пробую hand made_ти, інколи малюю, фотографую, фотошопаю знайомим і незнайомим їхні фото, веду фотоблог чи просто спілкуюся Вконтакті,
а інколи спускаюся в місто, яке я дуже люблю…
